Ганна Собачко-Шостак — українська художниця, майстриня народного мистецтва, яка працювала на межі традиційної культури та модерного мистецтва.

Народилася 15 грудня 1883 року в селі Скопці (нині Веселинівка, Київська область). Закінчила лише два класи церковноприходської школи, але її талант розкрився завдяки підтримці Анастасії Семиградової та Євгенії Прибильської, які помітили унікальне бачення Ганни.

З 1911 року Ганна працювала у килимарній та вишивальній майстерні, створюючи фантазійні квіткові композиції, що відзначалися динамікою, яскравістю й абстрактними мотивами. Її твори експонувалися у Києві, Харкові, Парижі, Берліні та Нью-Йорку, однак у радянський час художницю називали “майстринею народного мистецтва”, применшуючи її внесок у мистецький авангард.

У 1930-х роках працювала на текстильній фабриці під Москвою, де її творчість обмежувалася прикладними роботами. Лише у 1964 році, завдяки журналісту Григорію Мєстєчкіну, відбулася її перша й остання персональна виставка “Квіти України” у Києві.

Померла Ганна Собачко-Шостак восени 1965 року, залишивши у спадок твори, що надихали покоління українських художників та нині вважаються важливою частиною українського авангарду.

Про себе вона казала:

” Я почала малювати 1916 р., коли була вишивальницею декоративних виробів скопецької майстерні. Спочатку малювала на продаж паперові рушники. Коли мене залучили малювати в майстерні, я отримала гарні закордонні фарби й папір і почала дивитись книжки з орнаменту – робота в мене пішла краще, хоч я не перемальовувала. А робила все з голови. Я відчувала, що росту. Щотижня ми з Євгенією Іванівною клали малюнки на підлогу й розглядали, і я повинна була сама судити, що я встигла зробити і чи є успіх у роботі. Наприкінці 16 р. я зосталася одна. Євгенія поїхала на війну. В мене залишилися фарби, папір, книжки з орнаменту, і я мала можливість працювати щодня, і я бачила зростання.”